Пам’ятник Йосифу Бокшаю та Адальберту Ерделі в Ужгороді належить до тих міських скульптур, які не намагаються вразити масштабом. Двоє художників просто сидять поруч, наче зустрілися серед міста для неспішної розмови. Саме така камерність добре відповідає постатям, яким присвячена композиція. Йосип Бокшай та Адальберт Ерделі стали ключовими представниками мистецького середовища Закарпаття XX століття і стояли біля витоків професійної художньої освіти краю.
Пам’ятник розташований у центральній частині Ужгорода, на Жупанатській площі, у невеликому сквері-альпінарії. Композиція з’явилася тут у 1993 році. Її автор – скульптор Микола Олійник. Монумент виконаний із бронзи та має статус пам’ятки монументального мистецтва національного значення.
Де знаходиться пам’ятник Бокшаю та Ерделі в Ужгороді
Шукати пам’ятник Йосифу Бокшаю та Адальберту Ерделі потрібно на Жупанатській площі. Це історична частина Ужгорода, тому огляд композиції зручно поєднати з прогулянкою центром міста.
Сам монумент розміщений не посеред великої відкритої площі, а в зеленій зоні. Таке оточення має значення для сприйняття скульптури: Бокшай та Ерделі виглядають не як віддалені від глядача урочисті постаті, а майже як звичайні відвідувачі скверу.
| Характеристика | Інформація |
|---|---|
| Назва | Пам’ятник Йосипу Бокшаю та Адальберту Ерделі |
| Місто | Ужгород |
| Розташування | Жупанатська площа, сквер-альпінарій |
| Рік створення та встановлення | 1993 |
| Автор | скульптор Микола Олійник |
| Матеріал | бронза |
| Тип | пам’ятка монументального мистецтва |
| Статус | національного значення |
Офіційні реєстрові відомості фіксують об’єкт саме на Жупанатській площі та датують його 1993 роком.
Коли встановили пам’ятник
Відкриття монумента було пов’язане зі святкуванням ювілею Ужгорода. У жовтні 1993 року місто відзначало символічне 1100-річчя від першої письмової згадки. Пам’ятник художникам урочисто відкрили 16 жовтня о 16:00 у сквері-альпінарії. Таким чином, він став не просто новою міською скульптурою, а одним з об’єктів, поява яких була приурочена до важливої для Ужгорода дати.
Історія створення композиції при цьому не до кінця однозначна. Спогади людей, причетних до культурного життя міста на початку 1990-х, різняться щодо того, хто саме виступив ініціатором замовлення. Відомо достеменно інше – автором роботи був київський скульптор Микола Олійник, а готовий пам’ятник зрештою встановили в Ужгороді у 1993 році.
Хто такі Йосип Бокшай та Адальберт Ерделі
Вибір саме цих двох митців для спільної композиції не випадковий. Бокшай та Ерделі народилися в одному році – 1891-му – і відіграли винятково важливу роль у становленні професійного образотворчого мистецтва Закарпаття.
Йосип Бокшай був живописцем і педагогом. Він навчався у Будапештській академії образотворчих мистецтв у 1910-1914 роках, а його наставником був художник Імре Ревес. Значна частина життя Бокшая була пов’язана з Ужгородом та педагогічною діяльністю. Особливе місце в його творчості посідав пейзаж – зображення Карпат і закарпатської природи.
Адальберт Ерделі також належав до покоління митців, яке сформувало нове мистецьке середовище Закарпаття. Він мав європейський досвід, працював і навчався за межами краю, виставляв свої роботи та багато уваги приділяв вихованню наступного покоління художників. Його творчий шлях був тісно пов’язаний із розвитком художньої освіти на Закарпатті.
Бокшай та Ерделі були різними за художніми уподобаннями і творчою манерою, однак їх об’єднувала робота над формуванням місцевого мистецького середовища. Закарпатський обласний художній музей характеризує обох як засновників локальної професійної мистецької фундації.
Як виглядає пам’ятник
Скульптор відмовився від традиційної схеми, коли видатну людину підносять над глядачем на високому постаменті. Бронзові Бокшай та Ерделі сидять поруч на лаві. Вони зображені невимушено, без демонстративної урочистості.
Через це композиція сприймається майже як фрагмент повсякденного життя. Скульптурні постаті включені в простір скверу, а не відокремлені від нього. Між художниками залишений простір, завдяки чому людина може буквально опинитися всередині композиції.
Цей прийом особливо цікавий з огляду на час створення пам’ятника. На початку 1990-х монументальна скульптура в українських містах ще значною мірою асоціювалася з постаментами, урочистими позами та значною дистанцією між пам’ятником і перехожим. У композиції Олійника підхід зовсім інший – герої знаходяться приблизно в одному просторі з людиною. За спогадами дружини скульптора, саме інтеграція скульптури в навколишнє середовище була важливою особливістю цієї роботи.
Художні особливості композиції
Якщо роздивитися пам’ятник уважніше, можна помітити кілька характерних рис:
- обидві постаті виконані в людському масштабі та не піднесені на високий постамент;
- Бокшай та Ерделі показані разом, що підкреслює не лише значення кожного художника окремо, а й їхню спільну роль у розвитку мистецтва Закарпаття;
- бронзові фігури органічно включені в парковий простір;
- пози персонажів спокійні, тому композиція нагадує випадково підглянуту сцену розмови;
- між скульптурами залишено місце, що робить пам’ятник відкритим для взаємодії з відвідувачами.
Завдяки цьому пам’ятник Йосипу Бокшаю та Адальберту Ерделі в Ужгороді суттєво відрізняється від класичних меморіальних монументів.
Чому пам’ятник важливий для Ужгорода
Значення композиції виходить за межі вшанування двох конкретних людей. Фактично вона нагадує про період, коли в Закарпатті формувалося професійне художнє середовище, яке згодом стало впізнаваною частиною української культури.
Бокшай та Ерделі займалися не тільки власною творчістю. Вони працювали з молодими художниками та розвивали мистецьку освіту. У 1927 році митці заснували в Ужгороді Публічну школу рисунку, яку також називають Публічною школою малювання. Вона стала важливим осередком підготовки місцевих художників.
У 1931 році було створено Товариство діячів образотворчого мистецтва Підкарпатської Русі. Ці процеси допомогли сформувати середовище, з якого виросло кілька поколінь закарпатських митців.
Тому спільний пам’ятник двом художникам можна сприймати як символ цілої мистецької традиції, а не тільки як подвійний скульптурний портрет.
Цікаві факти про пам’ятник Бокшаю та Ерделі
Історія монумента має кілька деталей, про які легко не дізнатися під час звичайної прогулянки містом.
| Факт | Детальніше |
|---|---|
| Художники були ровесниками | Йосип Бокшай та Адальберт Ерделі народилися 1891 року |
| Пам’ятник відкрили під час міського святкування | Урочисте відкриття відбулося 16 жовтня 1993 року |
| Автор працював у Києві | Скульптурну композицію створив Микола Олійник |
| Матеріал фігур | Бронза |
| Композиція інтерактивна | Простір між постатями дозволяє відвідувачеві стати частиною сцени |
| Об’єкт охороняється державою | Пам’ятник має статус пам’ятки монументального мистецтва національного значення |
Окрема сторінка в історії монумента пов’язана з пошкодженнями. З роками скульптура зазнавала актів вандалізму. Зокрема, була пошкоджена люлька Бокшая, а у 2012 році на шиї бронзової фігури Ерделі виявили серйозний надріз. Це привертало увагу містян до питання збереження композиції.
Пам’ятник і художній Ужгород
Є ще одна цікава деталь розташування. На Жупанатській площі, 3 працює Закарпатський обласний художній музей імені Йосипа Бокшая. У його зібранні представлені роботи Бокшая та інших представників мистецтва краю.
Тому для людини, яка цікавиться мистецтвом, ця частина Ужгорода може стати окремою тематичною точкою маршруту. Спочатку можна побачити двох художників у бронзі, а потім продовжити знайомство вже з живописом.
Таке сусідство робить Жупанатську площу особливо цікавою саме в контексті культурної історії міста. Тут пам’ять про митців існує не тільки у формі пам’ятника, а й через музейне зібрання та мистецьке середовище Ужгорода.
Що варто знати перед відвідуванням
Пам’ятник розташований просто неба, тому оглянути його можна під час звичайної прогулянки центром Ужгорода. Окремого квитка чи спеціального часу відвідування для цього не потрібно.
Якщо мета прогулянки – не просто зробити фотографію, а краще зрозуміти композицію, варто подивитися на неї з різних боків. Саме зблизька стає помітно, наскільки свідомо скульптор відмовився від монументальної дистанції між героями та глядачем.
Для туристичного маршруту можна врахувати кілька моментів:
- пам’ятник знаходиться в історичній центральній частині Ужгорода;
- для огляду самої композиції достатньо приблизно 10-15 хвилин, але сквер і навколишня забудова заслуговують на окрему прогулянку;
- поруч знаходиться Закарпатський обласний художній музей імені Йосипа Бокшая;
- найкраще розглядати скульптуру пішки, включивши Жупанатську площу до маршруту центральною частиною міста.
Автор пам’ятника Йосипу Бокшаю та Адальберту Ерделі
Автором скульптурної композиції є Микола Олійник – київський скульптор. Саме його авторство зафіксоване і в документації щодо пам’ятки.
Цікавим є не лише те, кого він зобразив, а й те, як саме вирішив це зробити. Замість двох окремих монументів Бокшай та Ерделі стали героями однієї сцени. Такий підхід допомагає передати їх як представників спільного мистецького середовища.
Водночас автор не зробив постаті однаковими. У рисах обличчя, позах та загальному характері фігур відчувається прагнення зберегти індивідуальність кожного художника. Через це композицію цікаво розглядати не тільки як міську пам’ятку, а й як самостійний твір скульптури.
Пам’ятник, який став частиною міського простору
Сьогодні пам’ятник Йосипу Бокшаю та Адальберту Ерделі – одна з характерних мистецьких деталей центрального Ужгорода. Він не домінує над площею і не потребує великої відстані для огляду. Навпаки, його задум найкраще розкривається зблизька.
У цьому й полягає особливість композиції Миколи Олійника. Двоє людей, які суттєво вплинули на розвиток закарпатського живопису та художньої освіти, залишилися в міському просторі не у вигляді недосяжних бронзових героїв. Вони сидять поруч із перехожими – у сквері, серед дерев і звичайного руху Ужгорода.
Для туриста це цікава локація в історичному центрі, для шанувальника мистецтва – нагадування про витоки закарпатської художньої школи, а для самого міста – пам’ять про двох митців, чиї імена й досі нерозривно пов’язані з культурним образом Закарпаття.
