Пам’ятник Тарасові Шевченку в Ужгороді стоїть у самому адміністративному центрі міста – на Народній площі. Це не випадкова точка на карті й не скульптура, захована серед паркових алей. Монумент розмістили на відкритому просторі однієї з головних площ обласного центру, тому він добре читається і зблизька, і на тлі навколишньої забудови. Постать Шевченка тут сувора й зосереджена: замість звичного камерного образу поета автор запропонував монументальну фігуру людини, яка ніби перебуває в русі.
Ужгородський пам’ятник Кобзареві з’явився порівняно пізно – наприкінці XX століття. Його урочисто відкрили 9 березня 1999 року, у день 185-ї річниці від народження Тараса Шевченка. Над художньою частиною працював скульптор Михайло Михайлюк, а архітектурне вирішення належить Володимиру Лезу. Для самої фігури використали бронзу, тоді як постамент виконали з темного андезиту.
Де знаходиться пам’ятник Тарасові Шевченку в Ужгороді
Шукати монумент довго не доведеться. Пам’ятник Тарасові Шевченку розташований на Народній площі в центральній частині Ужгорода, біля комплексу адміністративних будівель. У бібліотечному описі пам’ятки вказана адресна прив’язка – площа Народна, 1.
Це простора міська локація, тому пам’ятник не губиться серед інших об’єктів. Навпаки, відкритий простір навколо дає можливість побачити композицію повністю. Народна площа сама по собі цікава для прогулянки: поруч розташовані адміністративні та університетські будівлі, зелена зона, розарій і фонтан.
| Характеристика | Інформація |
|---|---|
| Місто | Ужгород |
| Розташування | Народна площа |
| Адресний орієнтир | площа Народна, 1 |
| Дата відкриття | 9 березня 1999 року |
| Кому присвячений | Тарасу Григоровичу Шевченку |
| Скульптор | Михайло Михайлюк |
| Архітектор | Володимир Лезу |
| Основні матеріали | бронза, темний андезит |
Пам’ятник легко включити до пішого маршруту центральною частиною Ужгорода. Окремо їхати до нього як до віддаленої пам’ятки не потрібно – монумент знаходиться у міському середовищі, де поруч зосереджено чимало інших цікавих об’єктів.
Коли в Ужгороді встановили пам’ятник Шевченку
Історія появи монумента значно довша, ніж може здатися за датою його відкриття. Ідея спорудження в Ужгороді повноцінного пам’ятника Шевченку обговорювалася задовго до 1999 року. За даними досліджень історії Закарпаття, конкурси на проєкт періодично проводили ще від 1983 року. Обирали не лише художнє рішення, а й місце, де монумент мав органічно вписатися в місто. У підсумку шлях від задуму до реалізації розтягнувся приблизно на півтора десятиліття.
Фінальною точкою стало 9 березня 1999 року. Дату підібрали символічно – саме цього дня виповнилося 185 років від народження Тараса Шевченка. Відтоді бронзова постать Кобзаря стала постійною частиною простору Народної площі.
Цікаво, що для Ужгорода це був не просто черговий елемент благоустрою. Спорудженню монумента присвячували окремі матеріали та видання. Зокрема, 1999 року в Ужгороді вийшла книга “Закарпатці – Т. Шевченкові”, присвячена саме історії спорудження пам’ятника до 185-річчя поета.
Хто створив пам’ятник Тарасові Шевченку
Автором скульптурної частини став Михайло Михайлюк. У цьому монументі він відійшов від простого портретного зображення Шевченка. Перед глядачем – фігура на повний зріст, причому поза й одяг створюють відчуття внутрішнього руху, хоча сама композиція залишається стриманою.
Архітектор Володимир Лезу відповідав за те, як скульптура взаємодіятиме з постаментом і простором площі. Для пам’ятника була обрана південно-східна орієнтація. Таким чином, значення має не лише сама бронзова фігура, а й те, як вона поставлена відносно навколишнього міського середовища.
Іноді в коротких туристичних описах авторство подають спрощено або навіть називають Михайлюка архітектором. Точніший варіант такий: Михайло Михайлюк – скульптор, Володимир Лезу – архітектор пам’ятника. Саме така атрибуція зафіксована в електронній колекції Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.
Як виглядає пам’ятник Шевченку в Ужгороді
У композиції немає великої кількості дрібного декоративного оздоблення. Основний акцент зроблений на силуеті. Шевченко зображений у довгому вбранні, що спадає майже до стоп. Руки складені на грудях, голова трохи подана вперед, а загальний характер постаті передає зосередженість.
Дослідники звертають увагу на незвичайне трактування одягу: плащ поступово набуває рис своєрідної філософської тоги. Завдяки цьому автор не намагався буквально відтворити побутовий епізод із життя поета. Перед нами радше узагальнений образ Шевченка як мислителя.
Фігура відлита з бронзи. Її встановлено на геометрично стриманому постаменті з темного андезиту. Темна основа не перетягує увагу на себе, тому при першому погляді найбільше виділяються силует, обличчя та положення рук Кобзаря.
На передній частині постаменту розміщено відомі слова Шевченка “Обніміться ж, брати мої…” та відтворення його автографа. Напис виконаний позолоченими літерами, завдяки чому він контрастує з темною поверхнею каменю.
| Елемент | Технічний та художній опис |
|---|---|
| Тип монумента | повнофігурний пам’ятник |
| Матеріал фігури | бронза |
| Матеріал постаменту | темний андезит |
| Положення постаті | стоячи, фігура подана з відчуттям руху |
| Положення рук | складені на грудях |
| Художній характер | монументальний, стриманий, зосереджений |
| Напис | “Обніміться ж, брати мої…” |
| Додатковий елемент | відтворений автограф Тараса Шевченка |
Чим ужгородський пам’ятник відрізняється від інших
Шевченківські монументи є в багатьох українських містах, тому перед авторами кожного нового проєкту неминуче виникає складне питання – як створити впізнаваний образ і водночас не повторити вже відомі композиції.
В Ужгороді цю проблему вирішили через позу й силует. Тут немає сидячого Шевченка, погруддя або молодого художника з альбомом. Кобзар постає в повний зріст. Особливо помітні складені на грудях руки та довгий плащ. У профіль і під різними кутами композиція сприймається трохи інакше, тому під час огляду варто не обмежуватися одним ракурсом.
Ще одна особливість – відкрите розташування. Пам’ятник не відділений від міста високою огорожею і не захований у глибині меморіального комплексу. Він є частиною Народної площі, якою щодня користуються мешканці Ужгорода. Через це монумент одночасно виконує меморіальну функцію та працює як звичайний міський орієнтир.
Народна площа і пам’ятник Шевченку
Щоб зрозуміти пам’ятник Тарасові Шевченку в Ужгороді, корисно подивитися не лише на саму скульптуру, а й навколо неї. Народна площа формувалася як важливий адміністративний простір міста ще задовго до встановлення монумента. Після появи Шевченка композиція площі отримала новий виразний акцент.
У 2001 році тут облаштували трав’яний газон та освітлення, а у 2011 році відновили фонтан. Поряд також знаходиться розарій. Через поєднання монументальної архітектури та зеленого відкритого простору площа відрізняється від щільно забудованих старих вулиць центрального Ужгорода.
Саме тому сюди можна прийти не тільки заради фотографії пам’ятника. Народна площа дозволяє побачити інший Ужгород – не вузькі історичні вулиці, а адміністративний центр із просторим плануванням.
Цікаві факти про пам’ятник Тарасові Шевченку в Ужгороді
За більш ніж чверть століття існування монумент став звичною частиною міського пейзажу, хоча історія його появи має кілька деталей, про які турист може не здогадуватися:
- від перших конкурсів і тривалого пошуку рішення до встановлення монумента минуло близько півтора десятиліття;
- пам’ятник відкрили саме 9 березня – у день народження Тараса Шевченка;
- відкриття 1999 року було приурочене до 185-річчя Кобзаря;
- для скульптури використали бронзу, а для постаменту – темний андезит;
- на постаменті можна побачити не лише цитату, а й відтворений автограф Шевченка;
- постать зорієнтована в південно-східному напрямку.
Що варто знати перед оглядом
Окремого режиму відвідування для пам’ятника немає – він стоїть просто неба на відкритій міській площі. Найкраще розглядати композицію не лише спереду. Якщо обійти монумент, стає помітніше, як скульптор працював із масивним плащем, положенням рук і загальним силуетом.
Для фотографування зручна й сама Народна площа: перед пам’ятником достатньо відкритого простору, щоб відійти на потрібну відстань і захопити в кадр фігуру разом із міським оточенням. Інший варіант – підійти ближче й окремо сфотографувати напис на андезитовому постаменті.
Пам’ятник Тарасові Шевченку в Ужгороді цікавий ще й тим, що він показує відносно сучасний етап розвитку монументального мистецтва міста. Це не пам’ятка, успадкована Ужгородом від австро-угорського чи чехословацького періоду, а об’єкт уже незалежної України. Його відкриття у 1999 році завершило довгу історію пошуку місця та художнього рішення для ужгородського монумента Кобзареві.
Сьогодні пам’ятник органічно сприймається як частина Народної площі. Бронзова постать, темний кам’яний постамент і короткий шевченківський заклик “Обніміться ж, брати мої…” утворюють композицію без зайвого декору. Якщо прогулюватися центральним Ужгородом, це одна з тих локацій, повз які варто не просто пройти, а затриматися на кілька хвилин: роздивитися скульптуру з різних боків, прочитати напис і звернути увагу на те, як монумент взаємодіє з відкритим простором Народної площі.
