Пам’ятник Габору Дойці в Ужгороді належить до тих міських об’єктів, повз які легко пройти, не здогадуючись, наскільки незвичною була їхня доля. Білий мармуровий бюст нагадує про угорського поета і педагога Габора Дойку, чиє життя було безпосередньо пов’язане з Ужгородом лише короткий час. Проте саме тут він провів останній період життя, викладав у місцевій гімназії та помер 1796 року. Значно пізніше місто увічнило його пам’ять скульптурою, яка пережила демонтаж, десятиліття поза своїм первісним місцем і зрештою повернення.
Де знаходиться пам’ятник Габору Дойці в Ужгороді
Пам’ятник розташований на вулиці Олександра Фединця, 53. Саме ця адреса зазначена в актуальному переліку пам’яток Ужгорода. Скульптура стоїть біля будівлі, пов’язаної з історією колишньої гімназії Другетів, де наприкінці XVIII століття працював Габор Дойка. Сьогодні ця історична локація пов’язана з Ужгородським національним університетом.
| Відомості | Дані |
|---|---|
| Назва | Пам’ятник угорському поету та педагогу Габору Дойці |
| Місто | Ужгород |
| Адреса | вул. Олександра Фединця, 53 |
| Первісне встановлення | 1909 рік |
| Повернення пам’ятника | 1994 рік |
| Автор | скульптор Едмунд (Ödön) Самовольський |
| Основний матеріал | мармур |
| Охоронний номер | 264 |
| Статус | пам’ятка монументального мистецтва місцевого значення |
В офіційній документації Закарпаття для пам’ятника зазначений 1994 рік, матеріали – мармур і бетон, автор – Е. Самовольський. Водночас історичні джерела дозволяють точніше пояснити цю дату: оригінальна скульптура була створена значно раніше, а 1994 року її відновили на історичному місці.
Хто такий Габор Дойка і чому його пам’ятник стоїть в Ужгороді
Габор Дойка народився 21 березня 1769 року в Мішкольці. Він увійшов в історію угорської літератури як поет доби сентименталізму, а також працював педагогом. Його біографія була короткою – Дойка помер у віці лише 27 років. Останнім містом його життя став тодішній Унгвар – сучасний Ужгород.
Наприкінці 1795 року Дойка прибув сюди разом із дружиною та почав працювати в місцевій гімназії. В Ужгороді він викладав у 1795-1796 роках. На той момент здоров’я поета вже було серйозно підірване, тому його педагогічна діяльність у місті тривала недовго. 20 жовтня 1796 року Габор Дойка помер. Його поховали на ужгородській Кальварії, однак точне місце могили з часом було втрачено.
Є ще одна цікава деталь. За життя Дойка не встиг сформувати велику друковану спадщину. Його твори після смерті збирав і готував до публікації Ференц Казінці, а збірка поезій Дойки побачила світ у 1813 році. Таким чином, пам’ятник в Ужгороді нагадує не просто про колишнього викладача гімназії, а про представника угорського літературного середовища кінця XVIII століття.
Історія пам’ятника – від 1909 до 1994 року
Історія самого монумента майже настільки ж цікава, як і біографія людини, якій його присвятили. Пам’ять про Дойку в Ужгороді почали активно відроджувати ще в XIX столітті. Зрештою з’явилася ідея створити окремий монумент.
Пам’ятник Габору Дойці урочисто відкрили 3 жовтня 1909 року в парку перед тодішньою Ужгородською гімназією. Автором став скульптор Едмунд Самовольський – у джерелах угорською мовою його ім’я подається як Szamovolszky Ödön. Для роботи використали білий каррарський мармур.
На своєму місці монумент залишався до завершального періоду Другої світової війни. Після зміни влади скульптуру прибрали, а згодом на цьому місці з’явився бюст Володимира Леніна. Пам’ятник Дойці, однак, не був остаточно втрачений.
Минуло кілька десятиліть, перш ніж історична композиція повернулася. Після реставрації бюст знову встановили біля колишньої гімназії. Повторне відкриття відбулося 16 квітня 1994 року. Саме тому в одних джерелах можна побачити дату “1909”, а в офіційному переліку пам’яток – “1994”. Перша стосується створення та первісного встановлення скульптури, друга – її відновлення в сучасному міському просторі.
Як виглядає пам’ятник Габору Дойці
Це не масштабний монумент, розрахований на домінування над площею чи вулицею. Навпаки, композиція досить стримана. Її центральною частиною є світлий мармуровий бюст поета, встановлений на високому постаменті.
Самовольський зобразив Дойку не в урочистій державній манері, а передусім як інтелектуала. У композиції читається образ поета й учителя, що добре відповідає особистості людини, пам’ять про яку тут зберігають. Білий камінь особливо помітний на тлі зелені навколо будівлі.
Важливою особливістю є матеріал. Для бюста використали каррарський білий мармур – камінь з Італії, який століттями застосовувався в європейській скульптурі. У біографічних матеріалах про Самовольського саме ужгородський пам’ятник Дойці називають однією з найуспішніших робіт скульптора.
Технічні та історичні характеристики
| Характеристика | Опис |
|---|---|
| Тип композиції | портретний пам’ятник, бюст |
| Персона | Габор Дойка – угорський поет і педагог |
| Скульптор | Едмунд (Ödön) Самовольський |
| Матеріал бюста | білий каррарський мармур |
| Рік створення | 1909 |
| Історичне місце | територія перед Ужгородською гімназією |
| Демонтаж | у середині 1940-х років |
| Відновлення | 1994 рік |
| Повторне відкриття | 16 квітня 1994 року |
| Сучасне значення | об’єкт культурної спадщини місцевого значення |
Пам’ятник має окремий обліковий статус. У переліку об’єктів монументального мистецтва він зазначений під охоронним номером 264, а рішення про взяття пам’ятника під охорону датоване 22 лютого 2000 року. У базі пам’яток Wiki Loves Monuments об’єкт також облікований під номером 21-101-0074.
Автор пам’ятника – Едмунд Самовольський
Едмунд Самовольський народився 1878 року у Великому Березному на території тодішнього Ужанського комітату. Професійну мистецьку освіту він продовжував у Будапешті, працював у майстернях відомих скульпторів, удосконалював майстерність за кордоном. Його творчий шлях виявився нетривалим – скульптор помер 1914 року.
Самовольський працював не лише над камерними портретними композиціями. Серед його робіт згадуються бронзові рельєфи апостолів для головного порталу базиліки Святого Іштвана в Будапешті та інші монументальні проєкти. На цьому тлі ужгородський бюст Дойки цікавий ще й тим, що зберігся та після складної історії повернувся до міського простору.
Що варто знати перед оглядом пам’ятника
Пам’ятник Габору Дойці в Ужгороді варто сприймати разом із місцем, де він стоїть. Його розташування не випадкове: саме з ужгородською гімназією була пов’язана остання сторінка біографії поета.
Під час огляду можна звернути увагу на кілька деталей:
- пам’ятник знаходиться фактично на історично обґрунтованому місці, а не у випадково вибраній частині міста;
- сучасний монумент – це відновлена історична скульптура, походження якої сягає 1909 року;
- Дойка прожив в Ужгороді менше року, проте саме тут завершилося його життя;
- ім’я поета збереглося не лише в монументальному мистецтві – його носить Ужгородський ліцей імені Дойко Габора;
- пам’ятник офіційно належить до об’єктів культурної спадщини місцевого значення.
Чим цей пам’ятник цікавий для Ужгорода
Ужгород формувався на перетині різних культурних і мовних середовищ, тому його пам’ятники нерідко розповідають про людей різного походження. Монумент Дойці добре вписується в цю особливість міста. Він нагадує про угорську сторінку місцевої освіти та літературного життя, але водночас є частиною сучасної культурної спадщини України.
Особливо символічною виглядає історія його повернення. Скульптура, створена на початку XX століття на честь викладача XVIII століття, пережила політичні зміни, була прибрана зі свого місця, а через десятиліття знову стала частиною знайомого міського краєвиду. Через це пам’ятник Габору Дойці в Ужгороді цікавий не лише як портрет конкретного поета. За його історією можна простежити, як змінювалося ставлення до культурної пам’яті міста протягом цілого століття.
Сьогодні білий мармуровий бюст на вулиці Олександра Фединця залишається невеликою, але змістовною історичною точкою Ужгорода. Для туриста це можливість відкрити менш очевидну сторінку міста, а для місцевих жителів – нагадування про те, що історія Ужгорода складається не лише з великих споруд і відомих площ. Іноді її найцікавіші сюжети приховані саме в таких пам’ятниках – невеликих за масштабом, але з біографією завдовжки понад століття
